Державні гарантії реалізації трудових прав інвалідів
Слідкуйте за «Новини Полтавщини» в Google
Про державні гарантії реалізації трудових прав інвалідів надає роз’яснення головний державний інспектор Козубенко Богдан Вікторович
Конституція України гарантує кожному право на працю (стаття 43). Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-техні
Однак окремі категорії людей не можуть без надання державою додаткових гарантій реалізувати своє право на працю, до таких категорій належать, зокрема, інваліди.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» інвалідом є особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може
призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава
зобов’язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з
іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.
Загальні гарантії реалізації трудових прав інвалідів визначені ст. 172 КЗпП України, відповідно до якої у випадках, передбачених законодавством, на власника або уповноважений ним орган покладається обов’язок організувати навчання, перекваліфікацію і працевлаштування інвалідів відповідно до медичних рекомендацій, встановити на їх прохання неповний робочий день або неповний робочий тиждень та створити пільгові умови праці.
Статтею 17 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» визначено, що з метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в
установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та
іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.
Відмова в укладенні трудового договору або в просуванні по
службі, звільнення за ініціативою адміністрації, переведення
інваліда на іншу роботу без його згоди з мотивів інвалідності не
допускається, за винятком випадків, коли за висновком
медико-соціально
виконанню професійних обов’язків, загрожує здоров’ю і безпеці
праці інших осіб, або продовження трудової діяльності чи зміна її
характеру та обсягу загрожує погіршенню здоров’я інвалідів.
Крім того, для підприємств, установ, організацій, у тому
числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів,
фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється
норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі
чотирьох відсотків середньообліково
працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25
осіб, – у кількості одного робочого місця.
Законодавством передбачено ряд додаткових пільг та гарантій для працюючих інвалідів. Так, частиною 7 статті 6 закону України «Про відпустки» інвалідам I і II груп надається щорічна основна відпустка тривалістю 30 календарних днів, а інвалідам III групи – 26
календарних днів. Якщо за загальним правилом, право працівника на щорічні основну та додаткові відпустки повної тривалості у перший рік роботи настає після закінчення шести місяців безперервної роботи на даному підприємстві, то інваліди мають право отримати щорічну відпустку повної тривалості до настання шестимісячного терміну безперервної роботи у перший рік роботи на даному підприємстві .
Черговість надання відпусток визначається графіками, які
затверджуються власником або уповноваженим ним органом. При складанні графіків ураховуються інтереси виробництва, особисті інтереси працівників та можливості для їх відпочинку. За бажанням інваліда щорічна відпустка може надаватися в зручний для нього час.
Одночасно, згідно ст. 25 Закону України «Про відпустки» інвалідам за їх бажанням в обов’язковому порядку надається відпустка без збереження заробітної плати: інвалідам III групи – тривалістю до 30 календарних днів щорічно; інвалідам I та II груп – тривалістю до 60 календарних днів щорічно.
Відповідно до ч.3 ст. 26 КЗпП України випробування не встановлюється при прийнятті на роботу інвалідів, направлених на роботу відповідно до рекомендації медико-соціально
Частиною 2 ст. 55 КЗпП України передбачено, що робота інвалідів у нічний час допускається лише за їх згодою і за умови, що це не суперечить медичним рекомендаціям.
Відповідно до частини 4 ст. 63 КЗпП України залучення інвалідів до надурочних робіт можливе лише за їх згодою і за умови, що це не суперечить медичним рекомендаціям.
Відовідно до ст. 170 КЗпП України працівників, які потребують за станом здоров’я надання легшої роботи, власник або уповноважений ним орган повинен перевести, за їх згодою, на таку роботу у відповідності з медичним висновком тимчасово або без обмеження строку.
матеріал підготував/ла: Дмитро Кравченко
